Рахів

Олеся Тимчак @olesiatymchak

 

Маленьке закарпатське містечко, яке з усіх сторін оточене горами, манить своїми краєвидами та затишком. Туристичний центр, до якого, завдяки Укравтодору, може добратись не кожен. Сьогодні я проведу Вам екскурсію Раховом. Мене звуть Олеся. Буде цікаво, обіцяю.

 

 

10:00. На термомері -10 градусів морозу (досить тепло сьогодні). Починаємо нашу екскурсію з гори, яку місцеві жителі називають “Горнолижна”. Ми з друзями зібрались покататись на лижах. Але, оскільки я (людина, яка 18 років прожила в Карпатах) не вмію кататись на лижах, то сани — моє все.

З Горнолижної відкривається надзвичайний краєвид на засніжене місто. Добре видно річку Тису, яка протікає через Рахів і впадає в Дунай, а він в свою чергу — в Чорне море. Варто знати, що на вихідні, на горі, дуже багато людей і, часто, через шум і плач дітей, важко насолодитися атмосферою, а ще, якщо Ви не дуже добре катаєтесь, то через брак місця, буде неможливо навчитись.

 

Трохи покатавшись, я змерзла. Добре, що зі мною рюкзак Шторм. Витягаю термос з чаєм і роблю великий ковток гарячого напою.

 

14:00. Покатавшись досхочу, йдемо в кафе “Веранда”, щоб зігрітись і випити смачнющий какао із зефірками.

Цей заклад знаходиться в самому центрі міста, справа від будівлі Рахівської районної ради.

“Веранда” мені дуже подобається, тут завжди тепло та затишно. Великі панорамні вікна, широкі зручні дивани, запах кави та капучино — все це створює таку домашню атмосферу. Ще в кафе великий вибір бельгійських вафель, вони тут надзвичайно ніжні та смачні. Спробуйте обов’язково!


 

Кафе “Веранда”

вул. Вербник, 2

15:00. Виходжу з “Веранди” і йду до школи №1, біля якої мене чекають мої двоюрідні сестрички, з якими я домовилась пообідати. Ми йдемо ще в один з моїх улюблених закладів — “La pasta”.

 

 

 


La pasta

вул. Миру, 44 (3 поверх)


Цей заклад я просто обожнюю. Тут Ви можете скоштувати найсмачнішу в місті піцу. І, оскільки, я — людина, яка не може жити без піци, то в Ла пасті я буваю досить часто.

 

Інтер’єр також чудовий: світлі стіни, великі вікна з видом на Рахів та гори, деревяні столи й стільці, плетенні лампи, які, ніби літні шляпи висять над кожним столиком. Тиха музика. Тепло. Треба також зауважити, що піцу печуть на дровах, в справжній печі, яка розташована в залі. Можна сидіти і дивитись, як готують Вашу піцу. Або ж насолоджуватись видом з вікна. Тут він чудовий.

 

 

 

 

17:00. Не люблю зиму за короткий день. Коли йдеш з навчання чи роботи, а вже темно Так і зараз. Виходимо з піцерії, а надворі справжні сутінки. Сьогодні ще хочу зайти в книгарню, тож йдемо швидше, поки її ще не закрили.

В книгарню ми встигли, але довелося швидко обирати, бо її саме закривали.

Надворі вже ввімкнені вуличні ліхтарі та новорічні декорації. Можемо прогулятися центром до ялинки, але буде наша прогулянка недовгою, бо Рахів — меленьке містечко. Вистачить 15 хвилин, щоб прогулятись центром і дійти до новорічної ялинки і ярмарки.

Рахів — це настільки маленьке містечко, що молоді люди знають одне одного в обличчя.

Учні однієї школи знають всіх своїх однолітків з інших трьох шкіл. А пенсіонери знають всіх пенсіонерів, бо колись в молодості всі працювали на одній місцевій фабриці. Якщо Ви з кимось привітаєтесь, то обов’язково почуєте відповідь. Якщо Вам потрібна буде допомога, то Ви обов’язково її отримаєте.

Приїжджайте в Рахів. Черпайте здоров’я та натхнення з Українських Карпат!